18 травня в Україні відзначають День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. У 2026 році виповнюється 82 роки від трагічних подій – депортації кримських татар із території Кримського півострова, здійсненої радянським тоталітарним режимом у 1944 році.
Депортація 1944 року мала довгострокові наслідки: змінила населення Криму, знищила цілі покоління та намагалася стерти культуру кримських татар. Після 2014 року, з початком нової російської окупації Криму, кримські татари знову зазнають переслідувань і вимушеного витіснення. Історичні паралелі очевидні.
Кримські татари й українці мають спільний досвід пережиття репресій тоталітарних режимів, втрати прав, дискримінації та боротьби за збереження ідентичності. Уроки пам’яті допомагають будувати спільну українську національну пам’ять, засновану на правді та справедливості.
Важливо, що кримськотатарський народ пережив катастрофу і відродився. Свідченням цього є багаторічний ненасильницький опір у вигнанні, тріумфальне повернення наприкінці 1980-х років та стійкість героїв національного руху — таких як Мустафа Джемілєв, який провів 15 років у радянських таборах за правду про депортацію. Відновлення органів самоврядування (Курултаю і Меджлісу), відродження шкіл, культури та засобів масової інформації підкреслюють силу духу і прагнення до життя, що перемогли смерть і вигнання.
Постановою Верховної Ради України депортацію офіційно визнано геноцидом кримськотатарського народу. Цей день нагадує нам про цінність свободи, гідності, прав людини та важливість збереження історичної пам’яті.
