Більше 50% населення України потерпали від насильства в сім’ї впродовж свого життя.
Йдеться не лише про фізичне насилля, а жорстоке поводження загалом, зокрема психологічне,
сексуальне. все що робиться супроти волі іншого члена сім’ї є виявом насилля. за деякими
оцінками ця проблема стосується чи не кожної другої жінки, особливо складна ситуація у сільській
місцевості, що пов’язано із стереотипами.
Насильство в сім’ї, незважаючи на те, чи є воно фізичним, економічним, сексуальним чи
психологічним, є одним з найбільших порушень прав людини – права на життя та фізичну та
психологічну недоторканість. Насильство чоловіків щодо жінок завжди вважалось «приватною
справою» сім’ї, до якої певним чином залучені жінки, і лише впродовж останніх 40 років про цю
проблему говорять як про проблему цілого суспільства, оскільки насильство стосується не лише
жінок, які стали жертвами, але й суспільства загалом. Це стосується і дітей, які також стають
жертвами або свідками такого насильства. Основними фактами, які стали відомими внаслідок
проведення соціального дослідження стало те, що 44% населення України потерпали від
насильства в сім’ї впродовж свого життя, причому 30% зазнавали насильства у дитячому віці. А
близько половини тих, хто зазнавав насильства в дитячому віці, стикалися з ним і в дорослому
житті. за результатами дослідження GfK Ukraine на замовлення «Програми рівних можливостей
та прав жінок в Україні» – спільного проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН в
Україні було з’ясовано, що· Жінки частіше стикалися з насильством в сім’ї у дорослому віці (33%
проти 23% чоловіків), а чоловіки – у дитячому (34% проти 27% жінок).· 35% українців стикалися з
психологічним насильством (найчастіше це постійне приниження та контролююча поведінка), 21%
з фізичним (побиття, а також замикання, зв’язування, примушення стояти в нерухомому
положенні), 17% – з економічним (примушення звітувати за кожну копійку, присвоєння обманним
шляхом чи знищення майна), 1% – з сексуальним насильством (насильне примушення до статевого
акту). Основною причиною різних ситуацій насильства більшість потерпілих називали стан
алкогольного сп’яніння.· Респонденти потерпали від психологічного, фізичного та економічного
насильства найчастіше з боку батька або чоловіка, рідше з боку матері і ще рідше з боку дружини.
Сексуальне насильство найчастіше коїли чоловіки по відношенню до своїх дружин.· Близько 75%
жертв різних видів насильства ні до кого не звертались по допомогу, решта переважно звертались
до інших родичів.· Лише 10% жертв фізичного насильства звертались по допомогу до органів
внутрішніх справ. Серед усіх опитаних 47% населення вважає, що у випадку фізичного насильства
слід звертатися до міліції і 45% довіряють міліції. · 52% респондентів довіряють психологічним
службам, 46% – громадським організаціям, що ведуть боротьбу з насильством та допомагають
жертвам, 40% – державним соціальним службам, однак лише 1-2% жертв насильства в сім’ї
зверталися до цих організацій.· Жінки частіше стикалися з насильством в сім’ї у дорослому віці
(33% проти 23% чоловіків), а чоловіки – у дитячому (34% проти 27% жінок).· 35% українців
стикалися з психологічним насильством (найчастіше це постійне приниження та контролююча
поведінка), 21% з фізичним (побиття, а також замикання, зв’язування, примушення стояти в
нерухомому положенні), 17% – з економічним (примушення звітувати за кожну копійку,
присвоєння обманним шляхом чи знищення майна), 1% – з сексуальним насильством (насильне
примушення до статевого акту). · Основною причиною різних ситуацій насильства більшість
потерпілих називали стан алкогольного сп’яніння.· Респонденти потерпали від психологічного,
фізичного та економічного насильства найчастіше з боку батька або чоловіка, рідше з боку матері і
ще рідше з боку дружини. Сексуальне насильство найчастіше коїли чоловіки по відношенню до
своїх дружин.· Близько 75% жертв різних видів насильства ні до кого не звертались по допомогу,
решта переважно звертались до інших родичів. Лише 10% жертв фізичного насильства звертались
по допомогу до органів внутрішніх справ. Серед усіх опитаних 47% населення вважає, що у
випадку фізичного насильства слід звертатися до міліції і 45% довіряють міліції. · 52%
респондентів довіряють психологічним службам, 46% – громадським організаціям, що ведуть
боротьбу з насильством та допомагають жертвам, 40% – державним соціальним службам, однак
лише 1-2% жертв насильства в сім’ї зверталися до цих організацій.
До терміну «насилля» відносять не тільки фізичну складову, але й фінансову та моральну.
Жінки-активістки всього світу, починаючи із 1981 року, 25 листопада відзначають як день
проти насилля. У 1999 році Генасамблея ООН цю дату проголосила Міжнародним днем за
ліквідацію насилля по відношенню до жінок. Історичною передумовою означеної дати стала подія,
що відбулася в 1961 році у Домініканській республіці. Тоді за наказом диктатоора Рафаеля
Трухільо були жорстоко вбиті три сестри Мірабал, політичні активістки. Нині є і певний символ
проти всіх форм насилля над жінками, збереження материнства – біла стрічка. У нашій області,
говорять правоохоронці, без особливих символів і визначних дат із чоловіками, які піднімають
руку на жінку, перш за все проводять профілактичну роботу.
Насильство не обмежується тільки фізичним, тобто, побиттям. Також сюди ми включаємо
фінансове – коли людину обмежують у задоволенні її потреб. Також сексуальне, моральне, коли
пригнічується людина.
Якщо говорити про покарання, то згідно з адмінкодексом, на порушника очікують громадські
роботи терміном до 1 місяця, адмінарешт до 5-ти діб чи штраф. Саме через останній, жінки не
звертаються із заявами до міліції. Бюджет у родини – спільний, тож фактично за порушення проти
неї сплачує сама жінка. Втім, ці моменти у суді обов’язково враховуються, тож якщо у родині
наявні факти насилля, правники радять жінкам не замовчувати цей факт, адже нанесення
ушкоджень середнього ступеню тяжкості і тяжких тілесних відносять вже до розряду
кримінального, а не адміністративного кодексу, а там вже зовсім інше покарання.
27 листопада 2006 року Перший заступник Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту
Ілля Шевляк взяв участь у міжнародній конференції, присвяченій започаткуванню кампанії Ради
Європи з боротьби проти насильства по відношенню до жінок.
Зазначена конференція була проведена у м. Мадриді (Іспанія) під егідою Ради Європи та за
сприяння уряду Королівства Іспанії. У Конференції взяли участь представники урядів всіх держав
– членів Ради Європи, делегації Канади, Ватикану, Японії, Мексики, США, а також представники
міжнародних організацій, які працюють у сфері боротьби з насильством у сім’ї.
Започаткована кампанія тривала до 2008 року, її мета – засудити насильство по відношенню до
жінок як грубе порушення прав людини, заохотити держави-члени РЄ вжити відповідних дій,
зокрема шляхом підтримки проведення кампаній на національному рівні, аби покласти край
такому ганебному явищу.
Сімейний лікар Рокоман І.М.
18.11.2022р.
