Туберкульоз (ТБ) — це інфекційне захворювання, яке викликається кислотостійкими мікобактеріями з групи Mycobacterium tuberculosis complex — M. tuberculosis, M. bovis i M. africanum.
Туберкульоз серйозне та тяжке захворювання, а основна задача медицини, як науки, в першу чергу, відповідати за профілактику захворювань, що дуже важливо при наявності інфекційного генезу того чи іншого збудника.
Саме тому ми розглянемо основні види профілактики зараження туберкульозом.
Виходячи з характеру епідемічного процесу, профілактику туберкульозу слід здійснювати за такими основними напрямками
- Профілактичні заходи серед усього населення – соціальна профілактика, санітарна профілактика, специфічна профілактика (вакцинація й ревакцинація БЦЖ), хіміопрофілактика
- Профілактичні заходи серед груп ризику щодо в туберкульозу (диспансеризація хворих і контактних осіб, хіміопрофілактика, оздоровлення)
- Профілактичні заходи в осередках туберкульозної інфекцій (санація осередку, дезінфекція, ізоляція хворих із бактеріовиділенням, хіміопрофілактика).
Усі зазначені профілактичні заходи взаємоповʼязані й повинні здійснюватися з урахуванням поширеності туберкульозної інфекцій.
Санітарна профілактика переслідує цілі попередити інфікування МБ здорових людей, захистити й зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній формі (особливо з бактеріовиділенням) оточуючих його людей в побуті й на роботі.
Важливою складовою частиною санітарної профілактики проведення соціальних, протиепідемічних та лікувальних заходів у вогнищі туберкульозної інфекції (в сімʼї й оселі хворого на туберкульоз, який виділяє МБТ).
Бактеріовиділювачами вважають хворих, в яких за наявності ознак активного туберкульозного процесу (інфільтративні, фіброзні й вогнищеві зміни з перифокальной реакцією, з розпадом легеневої тканини або без нього) за допомогою будь-якого методу дослідження, навіть одноразово, виявлено мікобактерії туберкульозу.
Це стосується хворих на туберкульоз у фазі неповної ремісії або на туберкульоз із невизначеною активністю.
За наявності клініко-рентгенологічно неактивних туберкульозних змін для взяття на облік хворих із бактеріовиділенням потрібно дворазове виділення мікобактерій туберкульозу.
Критеріями епідемічної безпеки вогнища туберкульозної інфекції є:
– масивне й постійне виділення хворим МБТ;
– сімейно-побутові умови проживання хворого,
– поведінка хворого;
– загальна культура й санітарна грамотність хворого й оточуючих його людей.
Найдієвішим методом специфічної профілактики туберкульозу є вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ, або специфічна імунопрофілактика, або вакцинопрофілактика.
В Україні для активної специфічної профілактики туберкульозу застосовують вакцину туберкульозну (БЦЖ) суху для внутрішньошкірного введення.
Це живі мікобактерії туберкульозу вакцинного штаму БЦЖ-1, ліофільно висушені в 1,5 % розчині натрію глютамінату. Вакцина має вигляд білої висушеної маси.
Вакцину БЦЖ вводять внутрішньошкірно в дозі 0,05 мг в обʼємі 0,1 мл.
Первинну вакцинацію здійснюють здоровим доношеним новонародженим на 3-5-й день життя.
Ревакцинації підлягають здорові діти, які мають негативну реакцію Манту з 2 ТО туберкуліну PPD-Л.
Реакцію вважають негативною, якщо відсутній інфільтрат (гіперемія) або за наявності реакції в місці уколу (1 мм)
Інтервал між проведенням Манту й ревакцинацією має бути не менше ніж 3 доби й не більше ніж 2 тиж.
Першу ревакцинацію дітей (вакцинованих при народженні) виконують у 7-річному віці, другу – у 14-річному віці. Введення вакцини під шкіру не
припустиме, тому що може утворитися холодний абсцес.Окрім викладених профілактичних заходів (специфічна, санітарна й соціальна профілактика), до них слід віднести й своєчасне виявлення хворих на туберкульоз. Адже чим раніше виявлено хворого, тим більша ймовірність, що він інфікує меншу кількість здорових осіб. Через те профілактику туберкульозу потрібно здійснювати комплексно, у тому числі разом з іншими протитуберкульозними заходами.
Дуже важливо проінформувати населення про симптоми, які можуть виникати при зараженні туберкульозом.
Симптоми туберкульозу:
- Кашель, частіше сухий, що продовжується більше ніж 2-3 тижні;
- Кровохаркання(наявність крові у мокроті, що виділяться при кашлі);
- Підвищення температури більше 5-7 днів;
- Задуха;
- Погіршення або відсутність апетиту;
- Раптове схуднення.
Будьте здорові та слідкуйте за здоров’ям інших!
Підготував сімейний лікар Сорокін В.І.
