Пухлини, доброякісні та злоякісні новоутворення

Пухлини, доброякісні та злоякісні новоутворення

Людство знає багато лиха, які косили цілі народи. Віспа, холера, епідемії грипу, голодні роки, війни. Але всі вони носили і носять тимчасовий характер. Більше 70 років тому закінчилася Друга світова війна – трагедія, в яку потрапили народи і яка тягнулася майже шість років. Війна показала, що охорона здоров’я має володіє могутніми засобами лікування ран, інфекцій. Але після війни виникла проблема лікування пухлин. Охорона здоров’я направила всі свої сили на профілактику і лікування пухлин. Боротьба з злоякісними пухлинами стала не тільки найважливішою, але і найбільш важкою проблемою медицини. В даний час вивчаються етіологія і патогенез пухлини, роль хімічних і фізичних агентів, значення вірусів в етіології пухлин, генетичні фактори, особливості морфології та біохімії пухлинної клітини. Багато досліджень присвячено ранньому виявленню та своєчасному лікуванню злоякісних пухлин, створенню протипухлинних препаратів, оригінальних методів променевої та комбінованої терапії. Головні завдання онкології – наукова розробка етіології та патогенезу злоякісного росту, діагностика злоякісних новоутворень, хірургічне та комбіноване лікування та профілактика злоякісних пухлин. Термін «пухлина» означає надлишковий розвиток тканини. На відміну від різних припухлостей і «помилкових пухлин», викликаних запаленням, розладом обміну і ексудації або транссудації, при пухлини спостерігається розмноження власних клітин. Причому, розмноження необмежене, некоординоване – а тому, не фізіологічне, а патологічне. Класифікація Кожен рак має свій передрак, але не кожен передрак переходить у рак. Облігатні передраки: –          Поліпоз –          Дерматоз Бодена –          Кістозна мастопатія Факультативні передраки: –          Лейкоплакія –          Ерозія шийки матки –          Рубці після опіків і ін. Всі пухлини діляться на дві групи: доброякісні та злоякісні. Доброякісні пухлини – такі пухлини, які, виникнувши, надалі відрізняються стабільністю, не схильні до безмежного росту і зміни структури тканини, що не представляють безпосередньої небезпеки для життя і складаються з зрілих диференційованих клітин. Приклади: фіброаденома, ліпома. Злоякісні пухлини – це патологічне розростання кліток не координоване з ростом нормальних тканин, що продовжується і після припинення дії причин, що його викликали.

Злоякісні пухлини мають основні властивості: за клінічним перебігом – нестримний рост і по морфології – вони складаються з незрілих атипових клітин (недиференційованих). Вони не мають відокремленого росту (капсули). Здатні метастазувати і рецидивувати.

За характером основної тканини, з якої розвивається новоутворення – пухлини поділяються на дві групи: перша група – істинні. Друга група пухлин – гемобластом пухлин з рідких тканин. Справжні – тверді пухлини поділяються ще на дві групи залежно від тканинного походження – пухлини, що походять з епітелію, ендотелію – вони об’єднуються в назву – рак. І інша група пухлин, що виникають із сполучної тканини – саркома.

Номенклатурна класифікація

У назві пухлин, відображено частіше їх тканинне походження. Як правило, корінь слова означає назву тканини, звідки відбулася пухлина, а до кореня приєднується суфікс -ома (від онкома). Так пухлини, що розвиваються з м’язів, називаються міоми, з судин – ангіоми, з нервів – невриноми, з кісток – остеоми. Якщо пухлина виходить або складається з комбінації двох або більше тканин, то в назві з’являється здвоєний корінь з назв двох тканин і один суфікс – «ома» – нейрофіброма, фіброміома, остеосаркома, фіброаденома, міосаркома, ангіосаркома та ін.

Вражаємість за статтю та віком

Доброякісна пухлина зустрічається однаково часто як у молодому, так і в літньому віці, а злоякісна – частіше в літньому. Вмирають і уражаються злоякісними пухлинами, як чоловіки, так і жінки. Локалізація пухлин не однакова. Так, чоловіки частіше вмирають від злоякісних пухлин шлунка, стравоходу, легені, нижньої губи, а жінки від злоякісних пухлин шийки матки, яєчників, молочної залози, щитовидної залози.

Рак товстої і прямої кишки однаково поширений як серед чоловіків, так і серед жінок.

Епітеліальні пухлини, тобто рак, частіше спостерігаються в літньому, а сполучно-тканеві (саркоми) у молодому віці. Але все це досить відносно. Кажуть, що рак помолодшав і знахабнів і зустрічається останнім часом і в 18-20 років. І вік не повинен зменшувати настороженості лікаря.

Географічне поширення пухлин

Статистика злоякісних пухлин різна в різних країнах і частинах світу. Те ж саме стосується смертності та локалізації пухлини. Смертність від раку в останні роки вийшла на перше місце серед населення Норвегії, США та інших країн. Географічне поширення раку нерівномірно, особливо раку різної локалізації. Так, рак легені частіше зустрічається в США (Нью-Йорк), рак стравоходу – в Індії. У країнах СНД рак стравоходу частіше зустрічається в Середній Азії, Казахстані, на Кавказі, рак губи в Якутії. У Казахстані частіше, ніж в інших республіках, зустрічається рак губи, рак стравоходу, але рідше рак прямої кишки.

Сучасна класифікація

а) клінічна

б) морфологічна

в) гістогенетична

г) TNM

Етіологія

Останнього слова наука з причин розвитку злоякісних пухлин ще не сказала, але багато питань етіології вже з’ясовані. Встановлено, що пухлини поліетіологічні. Причини, що викликають пухлини, можна умовно розділити на чотири великі групи:

Біологічні. Сюди входять біологічна, філогенетична, генетична схильність і фактор ембріональної омани клітин.

Фізико-хімічні:

а) тривале механічне подразнення викликає спочатку захисну реакцію – гіперплазію, а потім нестримний ріст тканин.

б) роздратування фізичними причинами – рентгенологічні та радіо-промені можуть викликати рак шкіри, кісткового мозку (лейкози)

Хімічні причини. Англійський вчений Потт (18 століття) – описав рак сажотрусів. Японські вчені Ямагава і Ічикава (1916) встановили, що ряд хімічних сполук, особливо поліциклічні вуглеводи (уретан, дігтярні речовини, анілінові фарби), потрапляючи в організм з їжею, водою, повітрям, викликають атиповий ріст клітин. Викликається ріст пухлини шляхом введення кам’яновугільного дьогтю. Запропоновано теорію хімічного канцерогенезу. Це наступні з’єднання:

а) поліциклічні вуглеводи (3, 4 бензпірен, 1-2 бензалітрацин)

б) аміноазосолідемія (аміноазотолуол, -р-диметиламіно-азобензол, чотирихлористий вуглець, хлороформ, танінова кислота, В-натілін, бензидин, уретан).

На всесвітньому конгресі онкологів в Токіо радянський учений Л. М. Шабад зробив доповідь про канцерогени в навколишньому середовищі. Американський вчений Епштейн в 1974 році повідомив, що 90% всіх випадків раку у людини обумовлено хімічними речовинами, у тому числі 75% – речовинами навколишнього середовища. Крім поліциклічних ароматичних вуглеводів онкогенезом володіє ряд металів і їх сполук: хром, нікель, миш’як, кобальт. У досліді вдалося отримати пухлину під впливом аденовірусів, виділених з організму здорових людей.

Теорія вірусного канцерогенезу, запропонована радянським ученим Л. А. Зільбером, який викликав курячу саркому у щурів, мавп, змій, американським – Дюльбексом, Трафф (НДР), Кляйн (Швеція). Це дає підставу говорити про вірусний генез пухлин. Під впливом пухлинних вірусів відбувається синтез нової ДНК. Ці віруси передають свої антигенні властивості клітинам пухлини, які набувають антигенну специфічність вірусів. Вірусні та хімічні канцерогени мають тісний зв’язок з білками і нуклеїновими кислотами клітин. Дослідження пухлин на молекулярному рівні показують, що в клітинах пухлин змінений характер хромосом, змінені також ДНК і РНК ведуть до аплазії клітин. В даний час вважається, що віруси відіграють роль у виникненні всіх пухлин, а канцерогени мають лише значення сприяння.

Особливо можна виділити п’яту групу причин злоякісного росту – передракові стани, які не можна назвати причинами раку (його провісниками). Сюди відносяться доброякісні пухлини, які можуть мати різну потенцію росту і різну долю (передракові стани). Деякі з них є лише перехідним ступенем до злоякісної пухлини. До них відносяться такі захворювання, як поліпи кишківника, шлунку, сечового міхура, різні запальні захворювання молочної залози, матки. При цьому спостерігається поступове кількісне накопичення нових патологічних якостей тканини, які вже характеризуються як злоякісні. Після накопичення цих якостей з’являється бурхливий клітинний ріст. Досвід показує, що перераховані етіологічні фактори діють комплексно в певному поєднанні. Наявність переважаючих якихось етіологічних факторів в країні, частини світу, республіці і призводить до вогнищевих ракових вражень у різних місцевостях. Так в республіках, де населення зловживає гарячою їжею, частішає рак стравоходу і кишківника (Узбекистан і Казахстан), де захоплюються курінням трубки – рак губи, де зловживають гострою їжею – рак шлунку і т.д. Поряд з негативними і шкідливими звичками в підвищенні захворювання раком стравоходу певну роль відіграють такі фактори зовнішнього середовища, як висока засоленість ґрунтів і мінералізація питних вод, посушливий клімат, суховії, несприятливе співвідношення мікроелементів у воді та їжі.

Трагедія починається непомітно. Під впливом причин клітина набуває нових кількісних та якісних властивостей – вона виходить з-під контролю регуляції організму і починає нестримно, на шкоду іншим клітинам і всьому організму в цілому, розмножуватися. Кількісне накопичення клітин переходить у нову якість – сума клітин робить вже не пластичну, а агресивну дію впливаючи на з’єднання клітин в тканинах, руйнує їх і впливає токсично на весь організм. Ці якісно нові скупчення клітин, що переродилися, стають чужими, шкідливими. На чужі, несумісні з життєвою доцільністю клітини, організм приймає спеціальні заходи захисту – імунологічні – прагне оточити пухлина антитілами і відторгнути або розчинити цю групу клітин. Але це вдається далеко не завжди. Все залежить від чисельного співвідношення сил.

Якщо антитіла досить швидко накопичуються, їх більше ніж клітин, що переродились – антигенів, то наступає самолікування – таке буває. Але процес утворення антитіл може протікати більш повільно в більшості випадків, чим ріст пухлини – тоді пухлина розростається – її агресивний початок перемагає організм. Запізнення реакції організму, її ослаблення, тісно пов’язане з рівнем мобілізаційної здатності організму – з рівнем імунітету. Але, виявляється, часто пухлинні клітини змінюють антигенні властивості і встигають піти від удару вироблених антитіл, тоді організм не встигає налагодити вироблення антитіл і за цей час велике накопичення пухлинних клітин призводить вже до пригнічення імунних можливостей організму.

Резюмуючи механізм злоякісного росту, можна сказати, що в основі патогенезу лежать фактори:

• Безперервне зростання нових за структурою і функцією клітин, втрата властивої їм функції.
• Порушення імунологічної протиракової активності організму.
• Інфільтрація – вростання пухлини в тканини і органи, порушення і втрата властивої організму і тканини функції (гематогенна, лімфогенна, імплантаційна).
• Метастазування пухлини у віддалені органи і тканини і руйнування їх.
• Рецидивування.
• Розпад пухлини і раковий токсикоз.

Клінічна симптоматологія

Симптоми проявляються в залежності від розташування ураженого органу. Головною місцевою клінічною особливістю візуальних форм раку (шкіра, слизова оболонка) є зміна кольору, щільності тканини, збільшення розмірів органу, виразки, проростання. Не візуальні форми діагностувати важко: пухлина розвивається поволі і скарг майже немає, вони з’являються, коли пухлина проростає (рак шлунка, стравоходу, матки, прямої кишки, сечового міхура). Далі клінічні прояви пухлини залежать від того, доброякісна це чи, злоякісна пухлина.

Доброякісні пухлини відрізняються не тільки місцевими клінічними проявами, а й відсутністю ознак впливу на весь організм. Доброякісні пухлини: м’які, рухомі, не інфільтрують, гладкі, стабільні, не рецидивують. Смерть від доброякісної пухлини може наступити тільки при здавленні важливого органу.

При злоякісних пухлинах з’являється зміна форми, структури не тільки органу первинного ураження, але й ураженого метастазами.

Клінічні стадії

Для враження кожного органу є своя класифікація. Але загальний принцип класифікації для всіх видів раку наступний:

І стадія – процес обмежений в самому органі, пухлина або виразка до 1 см в діаметрі, без метастазів. Найбільш сприятлива для ефективного лікування.

ІІ стадія – пухлина або виразка до 2 см в діаметрі, малорухлива або нерухома. Залучені найближчі 1-2 лімфовузла. Цілком доступна для радикального лікування.

ІІІ стадія – пухлина проростає весь орган, може проникати в навколишні тканини. Метастази в регіонарні лімфовузли. Радикальне лікування в частині випадків хоча і можливе, але мало ефективне.

IV стадія – пухлина проростає в поручрозташовані органи. Є регіонарні та віддалені метастази. Можливо тільки паліативне або симптоматичне лікування.

Діагностика

З анамнезу можна з’ясувати, що до захворювання мали місце ущільнення в залозі, геморой, хронічні запалення, тобто передракові стани.

Методика обстеження хворих:

• Огляд пухлини, органу, його форма, колір, вогнище розпаду, місце розташування (колір шкіри, язику, виділення з міхура, забарвлення кров’ю).
• Пальпація: консистенція, рухливість, спаяність, лімфовузли.
• Пункція пухлини, вузлів, порожнин.
• Лабораторні дослідження: шлунковий сік, пунктат, сечу і кал на кров.
• Цитологічне дослідження секретів та ексудатів.
• Біопсія клітини.
• Ендоскопія: цистоскопія, торакоскопія, ФГС.
• Рентгенодіагностика: легенів, шлунку, кишечника, кісток.
• Радіодіагностика: фосфором, J – 134, радіоізотопне дослідження.
• Дослідження крові.
• Теплоскопія, ультразвукове дослідження.

Лікування

Терапія доброякісних пухлин – припікання – електрокоагуляція, хірургічне лікування.

Вибір терапії злоякісних пухлин індивідуально-диференційований. Необхідно враховувати характер пухлини, ступінь (стадію) її злоякісності, локалізацію, функцію органу, вік хворого і якому лікуванню піддається.

Методи лікування злоякісних пухлин:

• Хірургічний: а) радикальні, б) паліативні операції.
• Променеве лікування: а) рентгенотерапія, б) радіотерапія, в) монотерапія, г) поєднане променеве лікування.
• Хіміотерапевтичне лікування.
• Гормонотерапія.
• Комбіноване лікування
• Одночасне лікування
• Симптоматична медикаментозна терапія.

Хірургічне лікування. Основні завдання:

• Своєчасна рання діагностика.
• Розширення можливості хірургічного лікування.
• Зниження післяопераційної летальності.
• Поліпшення віддалених результатів лікування, операбельність залежить від стадії пухлини.

Встановлення необхідного обсягу операції при злоякісних пухлинах має визначатися особливостями кожного випадку залежно від віку, загального стану хворого, але головним чином від ступеня поширення пухлини і характеру її росту. Про необхідність ретельної індивідуалізації при хірургічному лікуванні злоякісних пухлин писали Герцен, Юдін, Н. Н. Петров (1978 г) проголосивши таке гасло «малий рак – велика операція», «великий рак – мала операція або ніякої операції».

Променеве лікування:

Рентгенотерапія і радіотерапія пухлин засновані на високій чутливості молодих малодіфференційованих клітин до променів Рентгена і радію.

• Рентгенівські апарати
• Установки з гамма-випромінювачами
• Бетатрон, радіоактивні речовини С 60, Аі 198, J 131, J 138.

Хіміотерапія:

Давність хіміотерапії в онкології близько 70 років. У 1946 р американець Роот опублікував статтю про дію на пухлину при пухлинах лімфоретикулярної системи препарату Ембіхін. Далі був застосований іприт, який пригнічує кровотворення, що спонукало застосувати його при поліцитемії. Але основоположником хіміотерапії є Ерліх. При лікуванні пухлин, ми діємо, в основному, не на причину, що викликала пухлину, а тільки на результат. Препарати входять у взаємодію з нуклеїнової кислотою, пригнічують ріст тому, що препарат блокує потрібні для пухлини нуклеїнові кислоти, а нуклеїнова кислота потрібна для росту молодих клітин.

Наразі є декілька групп протипухлинних препаратів:

• Алгелізіруючі препарати
• Антиметаболіти (5 фторурацил, 6 меркаптопурин)
• Протипухлинні антибіотики
• Препарати рослинного походження
• Хіміопрепарати

В даний час відомо кілька десятків протипухлинних препаратів. Їх застосовують самостійно і комбіновано. Велику увагу вчені світу приділяють пошуків нових методів лікарської терапії пухлинних захворювань. Серед нових протипухлинних препаратів особливо відрізняються речовини природного походження і зокрема антибіотики. Нові препарати для лікування онкологічних захворювань з’являються постійно, а їх ефективність весь час підвищується.

Гормонотерапія – самостійно і в комбінації з операцією.

Вперше Гарвей застосував андрогени (гормони) для лікування раку передміхурової залози. Механізм дії гормональних препаратів має загальногуморальну спрямованість на весь організм. Гормони впливають на гормонозалежні пухлини. Вони однаково діють і на клітини нормальні, пригнічуючи їх функцію і життя до повного придушення. Гормонотерапії піддаються: рак молочної залози, рак передміхурової залози, семінома, рак яєчників та ін. Гормонотерапія застосовується як самостійно, так і в комбінації з оперативним лікуванням.

Профілактика

1. Оздоровлення середовища, нейтралізація продуктів хімії: дим, гази, пил, виключення професійних шкідливостей.
2. Оздоровлення їжі і води.
3. Правильний режим харчування, повноцінність харчування.
4. Виявлення, диспансеризація та лікування передракових станів, своєчасне видалення доброякісних пухлин.
5. Масові профілактичні огляди, своєчасне виявлення малих форм раку, повноцінність їх лікування.

У профілактику слід включити сучасні методи діагностики, що дозволяють рано діагностувати рак: а) флюорографічні огляди населення; б) цитологічне обстеження населення; в) ендоскопічні методики обстеження (шлунок, стравохід).

 

 

Співаковська А.А.

Сімейний лікар

КНП «Другий Черкаський міський центр ПМСД»

27.02.2018 р.